Улыбайся. Кто-нибудь может влюбиться в твою улыбку
Коханій

Я хочу на волю.
На волю, де слово нічого не змінить в житті,
Де життя майже нічого не важить,
Де солов’їних пісень не чутно довкола…
Туди, далі, за хмари, над землею, над вітром,
Понад усе прагну дістатися краю неба
І зірвати зірку. Коханій. Та крил не маю.
О, якби кохана мене попрохала!
В мене б той час виросли рожеві крила,
І дістав би я їй оту зірку,
Я би життя віддав, але дістав їй сіяючу квітку,
Що так тішить її серце.
Але не просить. Бо не любить.
Дивна дівчина, чарівна, незвичайна,
Але така вродлива: і душею, й обличчям,
Із великими дитячими розумними очима,
Із червоними вустами, з такою неймовірною посмішкою!
З такою чистою душею…
Яку я так люблю…
Люблю…
…назавжди.



@темы: делать мне больше нечего, белый стих, что ли?, половинка безумия, эмоции хлещут темным потоком через рану, доктор, мы его теряем, українська мова